WWW.SELUK.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА

 

Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 23 |
-- [ Страница 1 ] --

Розділ 5. Проблеми раціонального природокористування

Проблеми рацонального

природокористування

Проблемы

рационального

природопользования

The problems

of rational nature use

317

Розділ 5. Проблеми раціонального природокористування

УДК: 546. 7/95 : 631.417

ПЕДАФИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ МИГРАЦИИ ТЯЖЁЛЫХ МЕТАЛЛОВ В ПОЧВАХ НА

КАРБОНАТНЫХ ПОРОДАХ

И. В. Алексашкин, Ю. В. Хижняк, Р. В. Горбунов Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского Тяжелые металлы, попадающие в окружающую среду в результате производственной деятельности человека (промышленность, транспорт и т. д.), являются одним из самых опасных загрязнителей биосферы. Металлы имеют тенденцию закрепляться в отдельных звеньях биологического круговорота, аккумулироваться в биомассе микроорганизмов и растений и по трофическим цепям попадать в организм животных и человека, отрицательно воздействуя на их жизнедеятельность. С другой стороны, тяжелые металлы определенным образом влияют на экологическую обстановку, подавляя развитие и биологическую активность многих организмов.

Актуальность проблемы воздействия тяжелых металлов на почвы определяется тем, что именно в почве сосредоточена большая часть всех процессов минерализации органических остатков, обеспечивающих сопряжение биологического и геологического круговоротов. Почва является экологическим узлом связей биосферы, в котором наиболее интенсивно протекает взаимодействие живой и неживой материи. На почве замыкаются процессы обмена веществ между земной корой, гидросферой, атмосферой, обитающими на суше организмами. Сейчас в ряду важнейших стоит проблема нарушения и охраны окружающей среды от загрязнения тяжелыми металлами.

Механизмы закрепления металлов различны и связаны с определенными процессами и разными факторами. Микроэлементы поступают в почвенные слои разными путями, в том числе, непосредственно осаждаясь из атмосферы.

На начальное распределение тяжелых металлов в почвах оказывают два главных фактора – материнское вещество и почвообразующие процессы [3].

Характерная локализация данных металлов в приповерхностном слое большинства почвенных профилей связана в основном с накоплением здесь органического вещества, а также с биоаккумуляцией [1].

Процессы, контролирующие фиксацию металлов на восстанавливающих почву компонентах, связаны со следующими явлениями:

1. сорбцией;

2. окклюзией и соосаждением;

3. 3.образованием органических хелатов и комплексообразованием;

4. 4.микробиологической фиксацией.

Миграция тяжелых металлов в почве сложный и неоднозначный процесс. У разных авторов существуют разные мнения на этот счет. В частности, каждый из них рассматривает те или иные факторы, в большей или меньшей степени, влияющие на подвижность металлов в почвах. Тем не менее, практически все они однозначно определяют основные факторы, влияющие на миграцию тяжелых металлов в почвах:

1. наличие соединений железа, алюминия и марганца;

2. наличие алюмосиликатов и глин;

3. наличие органического вещества;

4. величина рН – Еh;

5. способность почвенных минералов связывать тяжелые металлы.

Опять же, практически однозначно авторы говорят о том, что наибольшая роль в адсорбции металлов принадлежит соединениям железа и алюминия. Наряду с этими соединениями одним из важнейших факторов выступает органическое вещество. Во всех случаях величина рН – Еh оказывает непосредственное влияние на подвижность элементов [1, 3, 4].

Роль каждого из вышеперечисленных факторов важна. Но какое место по степени воздействия каждый из них занимает в тех или иных почвах, по-видимому, нельзя утверждать однозначно.

Для экспериментального исследования были выбраны дерново-карбонатные и горные бурые лесные остепнённые почвы. Выбор этих почв был обусловлен следующими факторами: однородность исходной почвообразующей породы, дифференциация почвенного профиля, постоянство основных генетических горизонтов. В дальнейшем данные почвы станут объектом исследования поведения тяжелых металлов. На данный момент в этой статье ставились следующие задачи:

Розділ 5. Проблеми раціонального природокористування 1. Дать краткое описание выше названным почвам;

2. Выявить основные особенности характерные для данных почв;

3. 3.Проанализировать основные параметры почв, полученные в ходе экспериментального исследования;

4. В заключении дать краткий сравнительный анализ данных почв.

Дерново-карбонатные почвы сформировались под разнотравно-злаковыми степями. Они отличаются значительной ксероморфностью, что связано с засушливостью климата и хорошей дренированностью территории [2].

Дерново-карбонатные почвы с поверхности имеют дернину Аd, мощностью 6 см. Под ней располагается гумусо-аккумулятивный горизонт Аса, мощностью 6 см. Гумусо-аккумулятивный горизонт подстилается переходным горизонтом ВСса, мощностью 20 см.

Изученный разрез дерново-карбонатных почв был заложен на ровной поверхности, в петрофитной степи с разнотравно-злаковым растительным покровом.

Дерново-карбонатные почвы сформировались на известняковых породах. Вскипание от 10% ной HCl наблюдается с поверхности. Профиль почвы довольно слабо дифференцирован. Присутствие в почвообразующих породах карбонатов кальция существенно влияет на направление почвообразования. Общая карбонатность почвы, определенная волюмометрическим методом, на протяжении всего профиля практически не изменяется и достигает 11 – 13 %, т. е. данные почвы можно отнести к среднекарбонатным. Известковая порода способствует формированию в почве слабощелочной реакции. Образующиеся при гумификации растительных остатков кислоты, нейтрализуются кальцием.





В таблице 1 механического анализа дерново-карбонатной почвы приводятся данные содержания фракций по горизонтам. Для определения механического состава почв был использован ситовой метод. Результаты этого анализа показывают, хотя и незначительное, но преобладание фракций с диаметром 1 мм, т. е. мелкозема. Отдельные фракции по-разному влияют на свойства почвы. Важно отметить, относительно высокое процентное содержание фракции диаметром 0, мм, т. к. эта фракция играет основную роль в сорбции.

Таблица 1 – Результаты механического анализа дерново-карбонатной почвы Горизонт Результаты эмисионно-спектрального анализа по содержанию некоторых элементов в дерново карбонатной и горной бурой лесной почвах приведены в таблице 2.

Таблица 2 – Результаты спектрального анализа дерново-карбонатной и горной бурой лесной почв При спектральном анализе дерново-карбонатных и горных бурых лесных почв не были обнаружены следующие элементы: U, Th, As, Sb, Hg, Ta, Pt, Pd, Cd, Au, W.

Горные бурые лесные почвы сформировались под лесами и степными ассоциациями. Они формируются при достаточном увлажнении и длительном теплом периоде [2].

Горные бурые лесные почвы имеют горизонт Аd очень малой мощности – 3 см, формирование которого связано со степными ассоциациями растительности. Под дерниной залегает гумусо аккумулятивный горизонт А, мощностью 7 см, далее идет метаморфический плотный горизонт, мощностью 27 см. Под метаморфическим горизонтом залегает горизонт В2, мощностью 53 см. Далее следует горизонт ВСg. Мощность профиля почвы достигает 100 см.

Бурые горные лесные почвы сформировались на суглинистом делювии известняковых пород.

Вскипание от 10 %-ной НСl наблюдается лишь с глубины 90 см. Профиль почвы слабо дифференцирован. Общая карбонатность почв практически по всему профилю колеблется от 1,1 до 3,2 %, и только в горизонте ВСg, на глубине 90 см наблюдается резкое повышение карбонатности до 10,08 %, что связано с непосредственной близостью данного горизонта к почвообразующей породе.

Значительное атмосферное увлажнение в условиях продолжительного периода с положительными температурами способствует активизации процессов преобразования органического вещества. Содержание гумуса в горных бурых лесных почвах довольно высоко.

Результаты механического анализа, приведенные в таблице 3, показывают, что в бурых горных лесных почвах наблюдается абсолютное преобладание фракции размером 1 мм, т. е. данная почва скелетная и сильнокаменистая. Доля фракций 0,25 мм очень незначительна и резко убывает вниз по профилю, что, по-видимому, связано с вымыванием данной фракции. На границе резкого процентного уменьшения фракции размером 0,5 – 1 мм будет возникать сорбционный барьер.

Высокая скелетность горных бурых лесных почв, в целом, неблагоприятно сказывается на ее свойствах. Фракция с диаметром 1 мм обладает довольно плохой способностью к сорбции.

Таблица 3 – Результаты механического анализа горной бурой лесной почвы Горизонт Таким образом, из вышесказанного следует, что выбранные нами почвы имеют как различия, так и сходства в определенных параметрах.

Различия заключаются в том, что дерново-карбонатные почвы формируются исключительно под разнотравно-злаковой растительностью в достаточно засушливых условиях, тогда как горные бурые лесные почвы формируются под лесами со степными ассоциациями в условиях достаточного атмосферного увлажнения. В свою очередь, это обуславливает формирование хорошо развитого горизонта у дерново-карбонатных почв и незначительную мощность гумусового горизонта у горных бурых лесных почв.

И те и другие почвы сформировались на известковых породах, что обуславливает сходство некоторых протекающих процессов и параметров. Хотя и существуют различия в карбонатности данных почв, присутствие кальция способствует нейтрализации кислот и в дерново-карбонатных, и в горных бурых лесных почвах. Результаты эмисионно-спектрального анализа показывают довольно несущественное отличие в процентном содержании элементов в анализируемых почвах.

Существенные различия в дерново-карбонатных и горных бурых лесных почвах связаны с их механическим составом. Горные бурые лесные почвы обладают менее благоприятным гранулометрическим составом, они сильнокаменистые и скелетные, что, по-видимому, связано со слабым выветриванием. Дерново-карбонатные почвы, в отличие от горных бурых лесных, являются мелкозёмистыми. Необходимо отметить довольно высокое процентное содержание в них фракции 0,25 мм, в отличие от горных бурых лесных почв.

1. Гуминовые вещества в биосфере/ Под ред. Д. С. Орлова – М.: Наука, 1993 – 238 с.

2. Драган Н. А. Почвенные ресурсы Крыма. Научная монография. – 2-е изд., доп. – Симферополь: Доля, 2004. – 208 с.

3. Кабата-Пендиас А., Пендиас Х. Микроэлементы в почвах и растениях. – М.: Мир, 1984. – 439 с.

4. Минкина Т. М., Мотузова Г. В., Назаренко О. Г. Взаимодействия тяжелых металлов с органическим веществом чернозема обыкновенного// Почвоведение, № 7, 2006 г. – С. 804-811.

УДК: 631. 4 : 551. 3 (477.85)

ЕРОЗІЙНИЙ СТАН ГРУНТІВ РІЗНИХ ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ ЗОН

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича За ґрунтово-кліматичними умовами, рельєфом, ґрунтовим покривом та антропогенним навантаженням на земельні ресурси Чернівецька область – одна із складних зон в Україні [1]. Схилові землі тут займають майже 90 % території, розораність сільськогосподарських угідь становить 72 %, кожний другий гектар різного ступеня еродованості [3]. Малообгрунтована інтенсифікація землеробства та недостатнє застосування ґрунтозахисних заходів за останні десятиріччя привели до значного збільшення площ змитих орних земель і в багатьох випадках порушилася агроекологічна рівновага [5]. Причинами розвитку ерозії ґрунтів є такі фактори, як режим опадів, рельєф, стан і властивості грунтового покриву та діяльність людини [4].

Об’єктом дослідження були ґрунти Чернівецької області різного ступеня змитості. В даному аспекті не з’ясовано, як впливають ґрунтово-кліматичні фактори в їх сукупності на ерозію ґрунтів у різних фізико-географічних зонах області.

Чернівецька область поділяється на три природно-географічні зони: Лісостепову, яка займає Прут-Дністровське Межиріччя;

Передгірську, яка розміщена між Карпатами і р. Прут;

та Гірську, що охоплює Буковинські Карпати [2]. Дані зони відрізняються між собою за кліматичними, едафічними та орографічними умовами, що суттєво впливає на розвиток ерозійних процесів у кожній із них.

Рельєф Лісостепової зони хвилясто-рівнинний, ерозійного типу. На фоні рівнини виділяється Хотинська гряда заввишки 400 – 500 м, яка пролягає широкою дугою від м. Чернівців до м. Хотина.

Також є ще кілька підвищень у Кельменецькому районі, так звані Товтри [2]. Ґрунтовий покрив представлений, в основному (81 %), досить родючими чорноземами опідзоленими та світло-сірими, сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами.

Результати досліджень (табл. 1) ерозії грунтів різних ґрунтово-кліматичних зони показали нерівномірний розподіл еродованих ґрунтів різного ступеня змитості. Так, у найбільш сприятливій для ведення сільського господарства Лісостеповій зоні з оптимальною сумою річних опадів та хвилясто-рівнинним рельєфом кількість ґрунтів різного ступеня змитості становить 54 %. Головною причиною є висока розораність території (76 %), а в структурі посівних площ ерозійно-небезпечні та просапні культури займають значний відсоток (66,7 %).

Таблиця 1 – Ерозія ґрунтів різних фізико-географічних зон Чернівецької області Фізико-географічна Річна кількість Слабо-змиті, Середньо-змиті, Сильно-змиті, Всього змитих У Передгірській зоні, рельєф в основному представлений хвилясто-горбистими підвищеннями, а річна кількість опадів у середньому 760 мм. Опади весняно-літнього періоду становлять 64 – 68 % від річної кількості. Водна ерозія орних земель виявляється внаслідок інтенсивного сніготанення й особливо під час злив. В останньому випадку, як зазначають автори [5], спостерігаються катастрофічні руйнування верхнього шару ґрунту і втрати гумусу. У даній зоні добре розвинені дернові, підзолисті й болотні ґрунти, які характеризуються досить слабкою протиерозійною стійкістю.

Відомо, що чим більше в ґрунті гумусу та глинистої фракції, тим вища його протиерозійна здатність. Переважна більшість ґрунтів Передгірської зони містять незначний вміст гумусу, підвищену кислотність, низьку вологоємність та слабку водопроникність, а отже, і низьку протиерозійну стійкість. Загальна площа лісів становить 32 %, а сільськогосподарських угідь – 63 % (табл. 2). З них відсоток земель сільськогосподарського призначення становить 55 %. У Передгірській зоні зі значною розораністю грунтів (68 %) та високим відсотком просапних і ерозійно небезпечних культур ( 52 %) зростає кількість еродованих ґрунтів. Еродовані ґрунти на орних землях становлять 57 %, у тому числі слабозмиті – 25%, середньозмиті – 16% і сильнозмиті – 16 %.

Отже, на розвиток ерозійних процесів у Лісостеповій та Передгірській зонах значно впливають висока розораність ґрунтів та інтенсивність опадів.

Таблиця 2 – Структура земельного фонду різних ґрунтово-кліматичних зон (%) Найбільша лісистість та низька розораність характерна для Гірської зони і тут, відповідно, найменший відсоток еродованих ґрунтів. Таким чином, незважаючи на гірський рельєф і значну кількість опадів, значення рослинного покриву є невід’ємною складовою в системі протиерозійних заходів.

На основі результатів представлених у табл. 1 і 2, було проведено кореляційно-регресійний аналіз між небезпекою прояву ерозії та факторами, які зумовлюють її виникнення: річною кількістю опадів, розораністю територій, загальною площею ерозійно-небезпечних культур, посівними площами культур, сільськогосподарськими угіддями та площами змитих ґрунтів.

У результаті наших досліджень, визначено зв’язок між небезпекою прояву ерозії та вище переліченими чинниками, що наведено у таблиці 3. Коефіцієнт кореляції ryx статистично значущий і сягає майже 1. Отже, зв’язок між факторами, які впливають на ступінь розвитку ерозії і небезпечним її проявом, фактично функціональний. У даному випадку коефіцієнт кореляції посівних площ та сільськогосподарських угідь є від’ємним, що вказує на зворотний зв’язок, тобто чим більший відсоток не просапних культур по відношенню до сільськогосподарських угідь, тим небезпека прояву ерозії менша. Коефіцієнти кореляції ryx для кількості опадів, розораності, площ ерозійно-небезпечних культур та змитих ґрунтів представлені із додатним знаком, що дає нам підставу стверджувати, що зв’язок між двома ознаками прямий, тобто чим більша кількість опадів, висока розораність, значні площі змитих ґрунтів та ерозійно-небезпечних культур, тим небезпека прояву ерозії більша.

Таблиця 3 – Кореляційна залежність між основними факторами прояву ерозії Примітки: х – фактор, який впливає на ступінь розвитку ерозійних процесів;

ryx – коефіцієнт кореляції, який вказує на частку мінливості результативної ознаки «y» в залежності від мінливості Таким чином, для умов нашого регіону розвиток ерозійних процесів залежить від площ, які зайняті ерозійно небезпечними культурами, розораності території та річної кількості опадів.

Безсумнівно, для кожної з фізико-географічних зон ерозійні чинники проявляються по-різному. Так, значною мірою ерозія земель Гірської зони, зумовлена складним рельєфом, кількістю та інтенсивністю опадів, а Лісостепової та Передгірської зон – нераціональним веденням сільського господарства й нехтуванням заходів ґрунтозахисного землеробства.

1. Дроник Г. В. Система ведення сільського господарства Чернівецької області. Чернівці: Місто, 2003. – 213 с.

2. Гуцуляк Г., Андріїшин М. Система моніторингу земель Карпатського регіону України. Косів, 1994. – 127 c.

3. Козьмук П. Ф., Чернявський О. А. Земельні ресурси Буковини. Чернівці: Букрек, 2003. – 218 с.

4. Чернявський О. А. Ґрунтозахисне землеробство. Чернівці: Прут, 1994. – 221 с.

5. Чернявський О. А., Сівак В. К. Ефективне й раціональне використання деградованих земель. Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 246 с.

УДК: 528.94+504+556.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПОВЕРХНЕВИМ СТОКОМ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Національний аграрний університет України, м. Київ Інтенсивна експлуатація природних ресурсів в басейнах малих річок (особливо меліорація їхніх русел, вирубування лісів на площі водозбору і розорювання заплав) призвела до різкої деградації їх екосистем – забрудненню вод, ерозії прилеглих територій тощо.

Однією з головних причин виснаження природних вод є забруднення поверхневих і підземних вод побутовими, сільськогосподарськими і промисловими стоками. Практично весь спектр антропогенного впливу на біосферу тим, чи іншим чином, впливає на гідросферу – через атмосферні опади, поверхневий стік, міграцію в підземні води та інші процеси, пов’язані з кругообігом води в природі [1].

Оскільки всі забруднювальні речовини, що попадають у відкриті водойми з поверхневим стоком сільськогосподарських територій, є результатом діяльності (або бездіяльності) відповідних сільськогосподарських підприємств, ці підприємства повинні нести відповідальність за попадання забруднень у водні об’єкти. Вважається, що таку відповідальність найбільш ефективно запроваджувати через економічні нормативи, тобто систему платежів за неорганізований скид забруднювальних речовин з поверхневим стоком.

Нормативи і розрахунки розмірів платежів за забруднення водних об’єктів рекомендують здійснювати на основі спеціальних дозволів, які б видавали місцеві (районні чи обласні) відділення охорони навколишнього природного середовища. При цьому, в нормативах необхідно враховувати не тільки наявність стаціонарних чи пересувних джерел забруднень, але й сільськогосподарські угіддя.

Останні можна розглядати як дифузні джерела, якщо відсутні протиерозійнні заходи, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги, тобто очевидні порушення статей 80, 87-89 Водного кодексу України1.

Плату за забруднення відкритих водойм поверхневим стоком з сільськогосподарських територій (в кількостях, які не перевищують встановлені нормативи і ліміти) можна розраховувати за формулою [2,3]:

де Пнвод – плата за скиди забруднювальних речовин, грн;

Кінд – коефіцієнт індексації плати;

Нсівод – ставка плати за скиди 1 т і-ї забруднювальної речовини в межах гранично допустимого скиду (ГДС), грн/т;

Мівод – фактичний скид і-ї забруднювальної речовини, т;

Мнівод – гранично допустимий скид і-ї забруднювальної речовини, т;

і – вид забруднювальної речовини (і = 1, 2, 3,...n);

n – кількість забруднювальних речовин.

При цьому, ставку плати за скиди розраховують за формулою:

де Нбівод – базовий норматив плати за скид 1 т і-ї забруднювальної речовини в межах ГДС, грн/т;

Кевод – коефіцієнт екологічної ситуації та екологічної значимості відкритої водойми.

Плату за неорганізовані скиди забруднювальних речовин в межах встановлених лімітів Плвод визначають як плату за різницю між лімітними і граничнодопустимими скидами з наступним додаванням отриманих результатів за видами забруднювальних речовин.

При попаданні забруднювальних речовин з поверхневим стоком у відкриті водойми у кількостях, що перевищують встановлені ліміти, плату за надлімітний неорганізований скид розраховують з урахуванням додаткового надлімітного коефіцієнта Кнлім [2]:

де Пнлім – плата за надлімітні скиди забруднювальних речовин, грн.

Загальна плата за неорганізований скид забруднюючих речовин розраховується за формулою:

Відповідно до статті 110 «...порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України».

Для природокористувачів, які здійснюють протиерозійні заходи і забезпечують дотримання природоохоронного режиму водоохоронних зон і природозахисних смуг, при розрахунках плати за забруднення рекомендують вводити спеціальний коефіцієнт зменшення плати за забруднення Кзм (на рівні 0,1-0,04 [2]), який враховує ступінь впровадження протиерозійних і природоохоронних заходів, тобто Масу дифузних скидів забруднювальних речовин в басейн водозбору з ерозійно небезпечних сільськогосподарських територій розраховують за формулою [4]:

де С1, Сn+1 – концентрації завислих частинок ґрунту або іншої речовини (яка визначається показником «каламутність») в 1-му і n+1-му створі, г/м3;

Q – витрати води на даній ділянці річки, м3/год;

L – довжина вибраної контрольної ділянки, м;

V – швидкість течії, м/год.

Таким чином, розмір плати за забруднення водних об’єктів дифузними скидами з сільськогосподарських територій:

Таким чином, на водозборах річок серед природокористувачів, особливо в аграрному секторі виробництва, можна запровадити економічні механізми стимулювання впровадження протиерозійних та природоохоронних технологій. Для цього, районним та обласним управлінням екології і охорони навколишнього середовища разом управліннями міністерства аграрної політики, Держводгоспу України та інших організацій, доцільно запровадити комплекс організаційно-економічних заходів:

1. Організувати екологічний контроль та інспектування прибережних територій на предмет інвентаризації еродованих та ерозійно небезпечних земель і порушень природоохоронного і водного законодавства України в басейнах річок;

2. Створити реєстр природокористувачів, діяльність яких пов’язана з використанням земельних і водних ресурсів на територіях річкових басейнів;

3. Вдосконалити систему моніторингу за басейнами малих річок шляхом збільшення кількості постів спостережень, зокрема, в гирлах малих річок і в районах еродованих та ерозійно небезпечних земель за основними гідрологічними (швидкість течії, витрати води) та гідрохімічними показниками (каламутність, БПК, РК, ХПК);

4. Провести інвентаризацію несанкціонованих місць захоронення і полігонів твердих побутових відходів, скотомогильників і гноєсховищ, розташованих в межах водозборів малих річок з наступною їх реабілітацією і рекультивацією;

5. Для вдосконалення системи моніторингу в басейнах малих річок окрім існуючих паспортів для кожної малої річки розробити геоінформаційні системи, які б включали цифрові моделі рельєфу, реляційні електронні бази даних стосовно природокористувачів, еродованих та ерозійно небезпечних земель, місць захоронення відходів, стан водоохоронних зон, нормативну базу і програмно-математичне забезпечення;

6. Запровадити систему нормування розсіяних скидів у водні об’єкти (зокрема, з поверхневим стоком сільськогосподарських територій) за показниками твердого стоку;

7. Сформувати окремий екологічний фонд, який буде поповнюватись платежами за неорганізований скид забруднювальних речовин у водні об’єкти. Кошти з цього фонду повинні спрямовуватись на вирішення проблем рекультивації і відновлення водних об’єктів, а також виконання природоохоронних робіт як на водозбірних територіях, так і безпосередньо на водних об’єктах. В першу чергу за кошти фонду треба облаштувати водоохоронні зони та природозахисні смуги з виконанням агро-лісо-лучно-меліоративних робіт з посадкою деревно чагарникової рослинності, посівом багаторічних трав, зміцненням берегів та інших природоохоронних робіт.

8. Розмір плати за забруднення водних об’єктів розсіяними скидами з сільськогосподарських територій доцільно визначати за формулою:

де Кзм – коефіцієнт зменшення плати за забруднення (на рівні 0,1-0,04), який враховує ступінь впровадження протиерозійних і природоохоронних заходів (включаючи водоохоронні зони і природозахисні смуги);

С1 – каламутність на початку ділянки річки;

Сn – каламутність в кінці ділянки річки;

Кінд – коефіцієнт індексації плати;

Нсівод – ставка плати за скиди 1 т і-ї забруднювальної речовини в межах гранично допустимого скиду (ГДС), грн/т;

n – кількість досліджуваних ділянок на річці.

1. Брагинский Л.П. Принципы классификации и некоторые механизмы структурно-функциональных перестроек пресноводных экосистем в условиях антропогенного пресса // Гидробиологический журнал. – 1998. – Т. 34, № – С.72-94.

2. Методичне керівництво по розрахунку антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану басейнів малих річок України. – НТД 33-4759129-03-04- 3. Сметанин В.И. Восстановление и очистка водных объектов: Учебник. – М.: КолосС, 2003. – 157 с.

4. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації. Наказ Держводгоспу України від 29 грудня 2001 р., №290.

5. Лаврик В.І., Боголюбов В.М., Юхимчук І.В. Визначення змиву ґрунту і добрив з поверхні водозбору методом математичного моделювання // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. – Вип. 9 – С.140-146.

УДК 634.8.:577.

СОДЕРЖАНИЕ ФЕНОЛЬНЫХ ВЕЩЕСТВ В ВИНОГРАДЕ

И ПРОДУКТАХ ЕГО ПЕРЕРАБОТКИ В УСЛОВИЯХ ЮЖНОГО БЕРЕГА КРЫМА

Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского Фенольные вещества чрезвычайно широко распространены в растительном мире, они встречаются в самых разных органах растений и способны оказывать биологическое действие на организм человека. Например, флавоноиды препятствуют накоплению короткоживущих радикалов (возникающих при окислительном расщеплении ненасыщенных жирных кислот), а так же взаимодействуют с ионами тяжелых металлов, являющихся катализаторами окислительных процессов. Ряд флавоноидных соединений обладает Р-витаминной активностью [1].

Известно, что фенольные вещества играют важную роль в виноделии [2,3]. Технология приготовления определенного типа вина предъявляет специфические требования к состоянию зрелости виноградной продукции, его химическому составу. Например, стабилизация и органолептические качества вина зависят от стойкости фенольных соединений.

Таким образом, определение содержания фенольных веществ в винограде и виноматериале может использоваться как комплексный критерий при оценке технологических и органолептических свойств вина, что и явилось целью наших исследований.

Исследования проводили на базе совхоза-завода «Алушта». Объектом исследований служили растения винограда, районированных в условиях Южного берега Крыма сортов Кокур, Серсиаль, Совиньон, Антигона, Пино-Гри, Каберне-Совиньон, Бастардо Мгарачский и вина марок: «Каберне Алушта», «Владыка Чатыр-Дага», «Серсиаль», «Кокур сурож», «Кокур столовый», «Пино-Гри», «Бастардо».

Содержание фенольных соединений определяли колориметрическим методом по Фолину Чокалтеу, красящих веществ и процент перехода фенольных соединений и красящих веществ – с помощью методик, разработанных в НИИ «Магарач» [4]. Количественные данные обрабатывались общепринятыми методами математической статистики.

Под технологическим запасом фенольных веществ винограда подразумевается та их часть, которая может перейти в сусло при правильном проведении переработки винограда по красному способу. Количество красящих веществ зависит от сорта винограда и почвенно-климатических условий его произрастания. При выдержке вин содержание красящих веществ уменьшается вследствии их полимеризации и выпадении в осадок.

Нами установлено, что наибольшее количество красящих веществ содержится в таких сортах винограда, как Каберне-Совиньон и Бастардо Магарачский. Как видно из данных таблицы 1, в ягодах винограда сорта Каберне-Совиньон содержание красящих веществ равно 648мг/дм3, а в ягодах сорта Бастардо Магарачский этот показатель равен 506мг/дм3.

Таблица 1 – Технологический запас фенольных соединений и содержание красящих веществ в Как видно из данных таблицы 1, наибольшим технологическим запасом фенольных веществ обладают красные сорта винограда, например, у сорта Каберне-Совиньон он составляет 1602 мг/дм3, а у белых этот показатель значительно ниже, например, у сорта Совиньон технологический запас фенольных веществ составляет881 мг/дм3. Содержание фенольных соединений составляет в белых виноматериалах 200-1500мг/дм3, в красных – 1500 – 5000 мг/дм3 (табл. 1).

При изучении содержания фенольных и красящих веществ в виноматериалах нами были получены данные, представленные в таблице 2.

Таблица 2 – Технологический запас фенольных соединений и красящих веществ в виноматериале Массовая концентрация фенольных веществ, мг/дм3 Содержание красящих веществ, мг/дм Вид виноматериала Анализ данных таблицы 2 показывает, что количественные содержания красящих веществ и фенольных соединений определяется технологическими процессами переработки винограда в виноматериал.

Массовая концентрация фенольных веществ для крастных виноматериалов, например, «Бастардо» и «Владыка Чатыр-Дага» составляет соответственно 1195 и 1264 мг/дм3. Для белых «Серсиаль» и «Кокур столовый» этот показатель равен, соответственно 622 и 396 мг/дм3 (табл. 2).

В результате наших исследований установленно, что наибольшее количество антоцианов содержится в виноматериале «Бастардо», и составляет 316 мг/дм3. А в виноматериалах «Кокур столовый» и «Кокур сурож» антоцианы отсутствуют полностью. Содержание антоцианов в виноматериале зависит от степени окрашенности виноградного сырья.

Изучив содержание фенольных соединений и красящих веществ в винограде, а так же полученном из него виноматериале, мы можем провести расчет процента перехода этих веществ из винограда в виноматериал. На основании полученных данных можно сделать вывод об особенностях переработки винограда в виноматериала, способствующих увеличению или уменьшению концентрации фенольных и красящих веществ. Эти данные представлены в таблице 3.

Таблица 3 – Процент перехода фенольных соединений и красящих веществ Вид виноматериала Процент перехода фенольных веществ, % Процент перехода красящих веществ, % Данные таблицы 3 показывают, что в красных виноматериалах «Бастардо» и «Владыка Чатыр Дага» наблюдается наибольшее содержание фенольных соединений по сравнению с содержанием фенольных соединений в винограде и составляет соответственно – 81% и 86%.

Особенностью производства белых столовых вин является быстрое отделение сусла от мезги во избежание появления грубости в вине, поэтому процент перехода фенольных соединений в белых винах, например в «Кокуре столовом» составляет 33%.

Отличительной чертой производства красных столовых вин является нагрев мезги до 55 – 60°С (в мезгоподогревателе), выдерживание при этой температуре с теплоизоляцией до приобретения суслом требуемой окраски, а затем охлаждение мезги до 25 – 28°С. Примером является «Каберне Алушта», в котором процент перехода фенольных веществ равен 66,48%.

При изготовлении виноматериалов для «Мадеры» необходимо проводить длительное настаивание сусла на мезге (36-48 часов) или брожение на мезге до 6 – 8 % остаточных сахаров. Это обуславливает то, что процент перехода фенольных веществ в вине марки «Серсиаль» составляет 49%. Таким образом, нагревание мезги приводит к более полному экстрагированию красящих и ароматических веществ из винограда в виноматериал.

Аналогичная зависимость наблюдается и при переходе красящих веществ и фенольных соединений из винограда в вино. Из данных таблицы следует, что процент перехода красящих веществ для розовых видов виноматериала, а именно, «Пино-Гри» равен 35%, а для красных виноматериалов, в случае «Бастардо» – 62%.

Таким образом степень перехода красящих веществ и фенольных соединений из винограда в виноматериал зависит от интенсивности окраски виноградного сырья и особенностей технологии производства виноматериала.

1. Исследовано содержание фенольных соединений в винограде европейских сортов, районированных в условиях Южного берега Крыма и продуктах его переработки.

2. Установлено, что в зависимости от технологии переработки для белых сортов винограда процент перехода фенольных соединений составил 40-60%, для красных сортов – 80%.

3. Запрометов М.Н. основы биохимии фенольных соединений. – М.: Высшая школа, 1974. – 216с.

4. Вопросы биохимии винограда и вина. Под ред. Акад. А.И. Опарина. – М.: Пищевая промышленность, 1975. – 428с.

5. Валуйко Г.Г. Технология виноградных вин. – Симферополь: Таврида, 2001.- 624с.

6. Валуйко Г.Г. Методы технохимического и микробиологического контроля в виноделии. – М.: Пищевая промышленность, 1980. – С. 30-31.

УДК: 632.95.024 : 574.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПЕСТИЦИДІВ В АГРОБІОГЕОЦЕНОЗАХ

Випробувальна лабораторія «Прод-Тест» ДП «Кривбасстандартметрологія»

Дослідження розподілу забруднюючих речовин у природних середовищах, циклів їх міграцій і трансформації в біосфері мають велике значення для оцінки і прогнозу екологічних наслідків впливу антропогенних факторів.

Повсюдне забруднення пестицидами атмосфери, гідросфери та біоти свідчать про те, що ці речовини знаходяться в постійному русі, переходячи з одного природного середовища в інше.

Однією з гострих проблем сільського господарства є забруднення агробіогеоценозів при використанні пестицидів. В умовах інтенсивного застосування створюються передумови для їхнього нагромадження в ґрунтах, а також в інших об’єктах навколишнього середовища, що становить небезпеку безпосередньо для здоров’я людини.

Ціль роботи – простежити динаміку нагромадження пестицидів в ґрунтах, їх персистентність та кумулятивність в умовах Криворізького регіону, вплив препаратів на кількісне забруднення сільськогосподарських продуктів і виявлення залишкових концентрацій пестицидів у кінцевій харчовій продукції.

Розробка рекомендацій що до раціонального використання пестицидів.

Однією з поставлених задач є створення камерної моделі агробіогеоценозу на прикладі пшениці ярової, в системі: ґрунти – продовольча сировина (зерно) – харчові продукти (хлібобулочні вироби) для вивчення динаміки нагромадження та розповсюдження пестицидів.

При розгляданні системи був виділений елемент – ґрунт як основа для можливих міграційних переходів та трансформацій. Оцінені особливості Криворізького регіону згідно класифікації ґрунтів, умов навколишнього середовища та антропогенно-технічного навантаження.

У розрахунках міграційних моделей різноманітних речовин в ґрунтах, особливу увагу треба приділяти природним особливостям. Найбільш вагомими критеріями є поліфункциональність, здатність ґрунтів до іонообмінної адсорбції, полідисперсність, здібність до фіксації деяких іонів.

Поліфункциональність ґрунтів як іонітів проявляється різним ступенем адсорбції речовин на поверхні часток ґрунтових мінералів.

Полідисперсність ґрунтів обумовлює кінетику адсорбції та десорбції іонів.

Наявність органічних речовин суттєво впливає на міграцію ксенобіотиків. Наприклад гумінові кислоти проявляють виражене поглинання катіонів металів, також можуть утворюватися різні розчинні комплекси.

Міцна адсорбція характерна для багатьох ґрунтових мінералів, але особливо виражена фіксація тільки для катіонів.

Двигаючи сили міграції ксенобіотиків в ґрунтах різноманітні за своєю природою. До них відносяться: фільтрація атмосферних опадів в глиб ґрунту, капілярний підтік вологи в наслідок випаровувань, рух води по поверхні, дифузія вільних та адсорбованих іонів, перенос на мігруючих колоїдних частинках. Всі ці фактори не можна назвати однозначними і силу впливу необхідно розраховувати конкретно під регіон, їх інтенсивність та тривалість дії. При математичному моделюванні найбільш точному аналізу піддається дифузія.

Дифузійні процеси в ґрунтах описуються сукупністю елементарних процесів, в результаті яких проходе рух ксенобіотиків, причиною якого являється зміна градієнту концентрації самої речовини.

Фактори від яких залежить міграція ксенобіотиків в ґрунті дуже різноманітні, умовно класифіковані та приведені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Фактори від яких залежить міграція ксенобіотиків в ґрунті Здатність до комплексоутворення Вміст органічних речовин Питання про наявність залишкових кількостей пестицидів в ґрунтах та харчовій продукції дуже актуальні, більшість хлорорганічних пестицидів була заборонена до використання ще 20-30 років тому, але досі, ми бачимо наслідки їх використання в ті часи, або не законного застосування (використання ДДТ заборонено с 1970 року в СРСР, гамма-ізомер гексахлорциклогексану – ліндан заборонений в Україні з 1997 року) Розглянувши особливості сільськогосподарських угідь, характер ґрунтів Криворізького регіону, та на підставі проведених скринінг-тестів на залишкові кількості пестицидів у пшениці вирощуваної на цих землях – виділені для вивчення: група інсектицидів хлорорганічного походження та гербицидні препарати на основі хлорфеноксиалканкарбонових кислот Галагенпохідні аліциклічних вуглеводнів (ліндан, гептахлор, алдрин) та ароматичні вуглеводні (гексахлорбензол, ДДТ) тривалий час використовувалися в сільському господарстві для захисту рослин, в якості інсектицидних додатків до добрив.

У порівнянні з другими хлорорганічними пестицидами ДДТ виявляє найбільшу персистентність. У зв’язку з незначною здатністю до розчинення в воді та добрій адсорбції на ґрунтових колоїдах цей пестицид накопичувався в значній мірі у верхніх шарах ґрунту.[3] Не дивлячись на це, деякі види мікроорганізмів відносно швидко знешкоджують цей пестицид, в анаеробних умовах при підвищеній температурі.[5] Ліндан характеризується меншим ступенем кумулятивності та персистентності ніж ДДТ. Дуже добре сорбується особливо в землях з високим вмістом гумусу, характеризується дуже повільною десорбцією та проникненням в нижні шари ґрунту.[3] Феноксиалканкарбонові кислоти за даними санітарно-епідеміологічній служби широко використовуються у Криворізькому регіоні для знищення бур’янів у посівах зернових культур.

Найпоширенішим гербіцидом цієї групи є 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиоцетова кислота), її солі та ефіри.

В результаті швидкого процесу гідролізу ці пестициди з ґрунтового розчину можуть поступати у культурні рослини у вигляді вільної дихлорфеноксиоцетової кислоти. За літературними даними в ґрунті 2,4-Д зберігається від 1 до 6 місяців, може трансформується під дією мікробіоти. Тому швидкість розпаду або перетворення залежить від тих же параметрів, що важливі для розвитку мікроорганізмів: вміст гумусу, води, сорбційній ємності, рН ґрунту. Більш 85% внесеного у ґрунт 2, Д розпадається ще у перші 300 часів з момента використання. Тільки у засушливих районах можуть зберігатися високі концентрації препарату в ґрунті.[2] Найшвидше 2,4-Д розкладається на землях, котрі піддавалися систематичному внесенню гербіцидів групи феноксиалканкарбонових кислот, це пов’язано з розвинутими популяціями мікроорганізмів здібних нейтралізувати пестицид.

Проведені дослідження ярової пшениці, врожаю 2005, 2006 років, вирощеної в Криворізькому регіоні показали наявність слідових кількостей різних ізомерів хлорорганічних пестицидів. Виявлені:

ДДТ, ДДЕ, ДДД, сума ізомерів гексахлорану. Це свідчить про високий ступень трансформацій та їх персистентність ще у елементі системи – «ґрунт». Випробування пшениці на залишкові кількості гербіцидів групи феноксиалканкарбонових кислот дали негативний результат. Це є слідством раціонального використання препаратів у регіоні, та сприятливих умов для розкладання пестицидів за «час очікування».

Виявлені слідові кількості ДДТ та його метаболітів у елементі системи – «продовольча сировина» свідчать про його незначне накопичення у верхніх шарах ґрунту та відсутність мікробіоти здібної до його розщеплення або оптимальних умов для їх життєздатності.

Створена модель агробіогеоценозу на прикладі пшениці, ще валідується.

Аналізи по оцінці залишкових кількостей пестицидів у продовольчій сировині проводилися методом газорідинної хроматографії з використанням нерухомих фаз різної полярності.

1. Крамаренко В.Ф., Туркевич Б.М. Анализ ядохимикатов. – М.:Химия, 1978г.

2. Лус М. Феноксиалкилкарбоновые кислоты// Разложение гербицидов. – М.:Мир, 3. Мельников Н.Н., НовожиловК.В. Химические средства защиты растений (пестициды): справочник. – М.:Химия, 1980г.

4. Набережнева Е.П., Ефремов А.В. Математический мониторинг радиационного загрязнения поймы рек. – Черкассы 1993г.

5. Хохрякова В.С., Шистова В.П. Разрушение ДДТ культурами почвенних дрожжей в жидких средах// Химия в сельском хозяйстве. – 1974.-№8.-С.26-28.

УДК: 639.1.05 : [502 : 174]

МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА.

В Україні мисливське господарство є галуззю – де чітко визначена сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвитку мисливського спорту і мисливського собаківництва (Закон України «Про мисливське господарство та полювання», Розділ 1, ст.1) Екологічна етика – це вчення про етичні відношення людини з природою, започатковане на відчуття природи як члена морального суспільства (Ольдо Леопольд «Календарь песчаного графства», М., Мир, – 1980) Природокористування – це діяльність людини по вивченню, розвідки, первинній переробці (збагаченню) природних ресурсів з ціллю їх прямого використання, або забезпечення ними виробничої сфери з урахуванням основних еколого-економічних, соціальних і природних критеріїв і заборон офіційно прийнятих громадськістю (В. В. Дёжкин, 2002).

Різкий дисонанс цьому, має висловлення директора Київського еколого-культурного центру В. Є. Борейко в книзі «Етика і менеджмент заповідної справи», видавництво Лотос,2005р., де – «убийство животного (зверей и птиц) ради развлечения и охраняемые природные территории (пусть разной степени охраны) – понятия не совместимое».

На наш погляд В. Є. Борейко користується філософією надання свободи мислення диким тваринам, тобто права самоствердження об’єктів мисливської фауни.

Розділ 5. Проблеми раціонального природокористування В своїх виступах, на наш погляд, В. Є. Борейко в «захист» дикої природи ускладнює вирішення цієї принципіальної проблеми.

Так М. Ф. Реймерс (2000) заклав дуже важливий гуманітарний принцип по формуванню науки з природокористування. Під раціональним природокористуванням розуміється – система діяльності, яка забезпечує економну експлуатацію природних ресурсів і умов найбільш ефективного режиму їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров’я людини.

На основі наукових наробок слід виділити принципи біологічного природокористування, які повинні мати еколого-етичні ознаки, а саме:

недопустимість зниження в процесі природокористування представників мисливської фауни;

недопустимість виникнення збитку біологічному різноманіттю та екологічної стійкості природно-господарських систем;

гуманне (згідно правового поля держави) відношення до біологічних ресурсів;

постійна оптимізація балансу площ заповідних територій і мисливських угідь.

При цьому відповідно до екологічної етики потрібно виділити науковий напрямок – відновлюючи природокористування, де вилучення природного ресурсу вимірюється конкретним стабільним його приростом.

Міцне та науково-виважене мисливське підприємство, на наш погляд може взяти на себе і адекватне управління популяціями мисливських тварин, і виховання культури мисливця в дусі Української нації.

УДК: 577.164.2 : 612.015.

В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗАСОБУ ЗБЕРІГАННЯ

Неможливість синтезу, але необхідність надходження до організму людини певної кількості аскорбінової кислоти як одного з основних чинників нормального окисно-відновного балансу забезпечує актуальність досліджень стосовно засобів зберігання високовітамінної рослинної сировини впродовж всього терміну споживання [3].

Вітамін С є одним із найбільш розповсюджених у природі. Його вміст коливається у значному діапазоні в багатьох продуктах рослинного та тваринного походження, але найбільш багаті на аскорбінову кислоту овочі та фрукти. Так, вміст вітаміну С в плодах перцю, чорної смородини та обліпихи може сягати 400 мг/100 г, цитрусових – до 55 мг, томатів та яблук – до 40 [1,2].

Значні коливання вмісту вітаміну С в деяких продуктах можуть бути наслідками декількох причин. По-перше, встановлена залежність між кількістю аскорбінової кислоти та місцем вирощування рослини. При чому вплив географічного фактору проявляється не лише при пересуванні з півночі на південь, але й в залежності від висоти місцевості над рівнем моря. По-друге, зменшення вмісту вітаміну може бути наслідком штучного добору та селекції. Тобто, культурні сорти за звичай є біднішими на вітамін С ніж дикоростучі. Показник вмісту вітаміну С є також залежним від сортової належності рослини, розміру плодів та ступеню зрілості, тобто змінюється в онтогенезі.

Також встановлена залежність від багатьох екологічних умов : ґрунту, агротехніки, удобрювань, освітлення, водного режиму, температури та інших [4].

Нами проводилось визначення вмісту аскорбінової кислоту у деякій плідно-ягідній продукції, зібраної на території Запорізької області. Одержані дані дозволяють розташувати зразки за збільшенням вмісту вітаміну С у перерахунку на сиру речовину у наступний ряд: яблуко вишня черешня полуниця персики біла смородина червона смородина чорна смородина.

Ще одним фактором, який може суттєво впливати на показники кількісного вмісту вітаміну С є, безперечно, засіб та термін зберігання продукції. Цей аспект є доволі суттєвим, якщо врахувати, що багато із зазначених вище рослинних продуктів вживаються не свіжозібраними. Встановлено, що при зберіганні продуктів при температурі 20о С втрачається в середньому біля 50% вітаміну С. При чому в листових овочах втрати вище за корнеплоди. За дві доби зберігання при температурі 4оС у холодильнику втрачається близько 10% вітаміну С, за чотири цей показник складає вже 30%. У процесі варення втрати вітаміну С складають від 40 до 50%, при тушкуванні – приблизно 25%. За годину після приготування страви, вміст вітаміну С в ній зменшується ще на 10%. Якщо продукцію варити довго та в значній кількості води, то руйнується 80% аскорбінової кислоти [4,5].

Аналізуючи отримані нами дані можна зробити висновок про загальне зменшення вмісту вітаміну С незалежно від засобу зберігання. Діапазон можливих втрат становить від 90%. При цьому в залежності від об’єкту однакові засоби зберігання призводили до різних результатів. Так, втрати при заморожуванні складали від 42до 68%, при перетиранні з цукром – від 37 до 62%. При висушуванні втрати аскорбінової кислоти виявились дуже залежними від виду продукції та складали від 39% у яблука та вишні до 82-90% у смородині та полуниці. Щодо таких засобів зберігання як консервування у вигляді компотів та у власному соці (ці види потребують застосування найбільш високих температур), то в усіх проаналізованих варіантах у сировині зберігалось від 30 до 62% вихідного вмісту вітаміну С.

Враховуючи викладене вище можна зробити аналіз та індивідуальний підбір засобу зберігання для кожного типу продукції. Такий підхід базується на тому положенні, що будь-яка рослинна сировина- це комплекс біологічно активних речовин, в тому ж числі і вітамінів. Тому, остаточна форма вітаміну (зв’язана у вигляді аскорбігену або вільна), його біологічна активність (здатність до окислювально-відновних переходів) та стійкість (залежить від кислотності середовища, від наявності інших антиоксидантів та ін.) визначаються саме цим комплексом і передбачають індивідуальну реакцію на певний засіб обробки.

Так, для вишні усі три варіанти зберігання виявились майже однаковими. Коливання вмісту аскорбінової кислоти складали 57-63% від вмісту в свіжій сировині і при заморожуванні, і при сушінні і при консервуванні у власному соці. Аналогічно для черешні і заморожування, і сушіння залишили приблизно однакову кількість вітаміну С. Найменш шкідливим для полуниці виявилось заморожування, а найбільші втрати спостерігались при сушінні. Для смородинної сировини найбільш придатними виявились або заморожування або перетирання з цукром. Висушування залишило приблизно третю частину вітаміну.

Узагальнююче вищевикладене можна сказати, що з усіх проаналізованих засобів зберігання найменш руйнуючим для вітаміну С є заморожування та перетирання з цукром з подальшим зберіганням при низьких температурах в темному приміщенні. Вибір засобу зберігання повинен бути індивідуальним для кожного виду продукції.

1. Кретович В.Л. Биохимия растений М.: Высшая школа 1980г. – 447с.

2. Ковальов В.М., О.І.Павлій, Т.І.Ісакова Фармакогнозія з основами біохімії рослин. Харків: Прапор, 2000. – 703 с.

3. Витаминодефицит: 80 % украинцев не хватает витамина С //Фармацевт-практик.-2004. – №4. – С.8-9.

4. Безверхняя Л. Витамины С. История и судьбы //Открытия и гипотезы, 2006. – №6. – С.2-5.

5. Isherwood FA, Mapson LW. Ascorbic acid metabolism in plants. Biosynthesis// Annual Review of Plant Physiology, 1992. – 13: 329-350.

УДК 58.084+581+582.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ,

ЩО ВМІЩУЮТЬ ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ

Івано-Франківський державний медичний університет В останні роки спостерігається тенденція більш широкого використання в медичній практиці лікарських засобів рослинного походження, які забезпечують активну і м’яку терапевтичну дію, мінімум побічних ефектів, що особливо важливо у випадку хронічних захворювань. Широкий спектр фармакологічної дії, відсутність токсичної дії на організм відкриває широкі можливості для дослідження дубильних речовин, виділених з лікарської рослинної сировини.

Дубильні речовини – це група біологічно активних речовин, які мають здатність перетворювати сиру шкіру в дублену. Дубильні речовини безпосередньо впливають на клітинні мембрани, ферментні білки, покращують обмін адреналіну, аскорбінової кислоти, ацетилхоліну. Проявляють протизапальну, детоксикуючу, антиоксидантну, в’яжучу, протимікробну активність. Як і всі фенольні сполуки укріпляють капіляри, посилюють згортання крові, мають радіопротекторну дію [1, 2].

Продовжує залишатися актуальною проблема пошуку нових засобів з антимікробною, протизапальною, в’яжучою дією, а також розробка і впровадження в практичну роботу сучасних методів одержання, ідентифікації та кількісного визначення речовин природного походження.

Метою роботи була розробка методів кількісного визначення дубильних речовин у сировині, що містить конденсовані та гідролізовані дубильні речовини.

Розділ 5. Проблеми раціонального природокористування Для дослідження нами вибрано види сировини, які вміщують фенольні сполуки, в тому числі конденсовані і гідролізовані дубильні речовини. Для аналізу використовували підземні та надземні органи кремени (к.) гібридної та к. білої, плоди, листки та кореневища з коренями видів роду щавель (щ.), плоди чорниці, шишки вільхи, листки чаю, листки скумпії, які були заготовлені в 2004- роках. Сировину сушили в тіні при температурі 200С та подрібнювали на млинку типу «Ексцельсіор»

до розміру частинок 1 – 2,5 мм. Біологічно активні речовини екстрагували з рослинної сировини водою очищеною, ізотонічним розчином натрію хлориду, водою, підкисленою хлористоводневою кислотою, 50% етанолом у співвідношенні сировина – екстрагент 1:10 при нагріванні на водяному огрівнику із зворотнім холодильником протягом 30 хв. Отримані витяжки досліджували на наявність основних груп біологічно активних речовин за описаними в літературі методиками [3, 4].

В результаті проведених реакцій ідентифікації та хроматографії встановлено, що підземні і надземні органи к. гібридної та к. білої вміщують речовини фенольного характеру: флавоноїди, гідроксикоричні кислоти, дубильні речовини, а також аскорбінову кислоту, вільні цукри, водорозчинні полісахариди, сапоніни і сліди алкалоїдів. Плоди, листки та кореневища з коренями видів роду щавель містять дубильні речовини, флавоноїди, сапоніни, вільні цукри, аскорбінову кислоту. У листках скумпії, шишках вільхи і плодах чорниці виявлені вільні цукри, дубильні речовини, флавоноїди, аскорбінова кислота.

Для встановлення групи дубильних речовин проведені наступні реакції:

з формальдегідом і хлористоводневою кислотою. До 10 мл водної витяжки досліджуваних видів додавали 2 мл хлористоводневої кислоти, розведеної в співвідношенні 1:1, і 3 мл 40% розчину формальдегіду. Отриману суміш кип’ятили 30 хв в колбі зі зворотнім холодильником.

Утворювався осад коричневого кольору. Осад відфільтровували. До 2 мл фільтрату додавали крапель 1% розчину залізоамонійних галунів і 0,2 г кристалічного свинцю ацетату;

до 2 – 3 мл витяжки додавали по краплях бромну воду. Спостерігали утворення осаду відразу після додавання реактиву;

до 2 мл витяжки додавали 4 – 5 крапель розчину залізоамонійних галунів.

Для підтвердження наявності дубильних речовин проводили хроматографічне дослідження етанольних витяжок на хроматографічних пластинках «Silufol» в системі розчинників н-бутанол оцтова кислота-вода (40:12:28). Висушені хроматограми вивчали в УФ-світлі до і після обробки їх парою аміаку та після обробки 1% розчином ваніліну в хлористоводневій кислоті концентрованій. В УФ-світлі спостерігали плями блакитної флуоресценції, які після обробки парою аміаку ставали яскравішими, після обробки 1% розчином ваніліну в хлористоводневій кислоті концентрованій плями набували червоно-рожевого забарвлення, що свідчить про наявність катехінів в деяких видах сировини.

Кількісне визначення дубильних речовин проводили за методиками, описаними в ГФ ХІ видання [5]. Вміст біологічно активних речовин визначали методом окисно-відновного титрування витяжок з підземних і надземних органів досліджуваних видів. В результаті досліджень встановлено, що вміст дубильних речовин в підземних органах видів роду щавель становить 4,7 – 8,5 %;

в листках – 4,0 – 7,8%. Аналіз отриманих результатів показав, що кількість дубильних речовин в різних видах роду щавель не залежить від місця їх зростання. Найбільший вміст дубильних речовин накопичується в коренях (7,8 – 8,5 %) та листках (7,3 – 7,8 %) щ. кінського;

найменший вміст досліджуваних речовин у сировині щ. кислого (4,7 % та 4,0 % відповідно). За вмістом дубильних речовин корені щ.

кінського переважають у 1,8 рази вміст дубильних речовин коренів щ. кислого, в 1,6 рази – щ.

кучерявого та щ. карпатського, в 1,4 рази – щ. альпійського. Кількісний вміст досліджуваних речовин у листках щ. кінського в 1,9 рази більший, ніж у листках щ. кислого, в 1,7 рази – щ. кучерявого, в 1, рази – щ. альпійського, в 1,6 рази – щ. карпатського. За вмістом дубильних речовин сировина щ.

кінського та щ. вузьколистого суттєво не відрізняється (7,0 -7,8 % – в листках, 7,8 – 8,5 % – в коренях). В плодах щавлю кислого та щавлю альпійського міститься 2,42±0,08% та 3,06±0,27% відповідно, шишках вільхи – 30,56±0,45%. Найбільший вміст дубильних речовин нагромаджується в кореневищах к. білої, який в 1,39 більший, ніж в кореневищах к. гібридної (9,36% та 6,85% відповідно). В листках к. гібридної вміст дубильних речовин в 1,2 рази більший, ніж у листках к.

білої (11,29% та 9,36% відповідно). Кількісний вміст дубильних речовин в пуп’янках та в суцвітті видів роду кремена становить 6,42 – 8,07 %. Нами також визначено вміст дубильних речовин в досліджуваних зразках сировини комплексонометричним методом, який в порівнянні з перманганатометричним методом дає більш достовірні результати.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що підземні і надземні органи кремени гібридної та кремени білої, видів роду щавель, листки скумпії, шишки вільхи і плоди чорниці є перспективною сировиною для одержання БАР.

1. Пошук лікарських рослин з антимікробними властивостями / Грицик А.Р., Грицик Л.М., Сологуб В.А., Капелюха А.К. / Тези доповідей ІІІ Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу «Ліки та життя». – Київ, 2006. – С. 99.

2. Абу Захер Кхалед, Н.С. Журавлев, Л.В. Деримедведь Фармакологическое изучение антиоксидантных и мембраностабилизирующих свойств суммы катехинов и лейкоантоцианидинов // Вісник фармації. – 2001. – № 3 (27). – С. 170.

3. Практикум по фармакогнозии: Учеб. пособие для студ. вузов / В.Н. Ковалев, Н.В. Попова, В.С. Кисличенко и др.;

Под общ. ред. В.Н. Ковалева. – Х.: Изд-во НФаУ;

Золотые страницы, 2003. – 512 с.

4. Химический анализ лекарственных растений;

Учебное пособие для фармац. вузов / С.Я. Ладыгина, Л.Н. Сафронова, В.Э.

Отряшникова и др.;

Под ред. Н.И. Гринкевич, Л.Н. Сафронович. – М.: Высш. шк., 1983. – 176 с.

5. Государственная Фармакопея СССР: Вып. І. Общие методы анализа / МЗ СССР. 11-е изд., доп. – М.: Медицина, 1987. – 336 с.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 23 |
 




Похожие материалы:

«МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА И ПРОДОВОЛЬСТВИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ УЧРЕЖДЕНИЕ ОБРАЗОВАНИЯ ГРОДНЕНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АГРАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ХІV МЕЖДУНАРОДНАЯ НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ СОВРЕМЕННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОГО ПРОИЗВОДСТВА МАТЕРИАЛЫ КОНФЕРЕНЦИИ В ДВУХ ЧАСТЯХ ЧАСТЬ 1 АГРОНОМИЯ ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ЭКОНОМИКА БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ К 60-летию вуза Гродно УО ГГАУ 2011 УДК 631.17 (06) ББК 4 М 34 ХІV Международная научно-практическая конференция Современные технологии ...»

«Петер Асманн Современная флористика Книга для начинающих и совершенствующихся в профессии флориста Перевод с немецкого Е. Юдаевой Москва. Культура и традиции ББК 28. 58 А 90 Peter Assmann Zeitgerechte Floristik Fachbuch fur die Ausbildung und Weiterbildung im Beruf Florist Fachverband Deutscher Floristen e.V. Bundesverband © Издательство Культура и традиции. 1998, 2003 © Copyright 1989 by Appel-Druck Donau-Verlag GmbH Augsburger Strasse 82, D-89312 Gunzburg ISBN 5-86444-063- В этой книге вы ...»

«639.1:574 Состояние среды обитания и фауна охотничьих животных Евразии. Материалы IV Всероссийской научно-практической конференции Состояние среды обитания и фауна охотничьих животных России и I Международной научно-практической конференции Состояние среды обитания и фауна охотничьих животных Евразии, Москва 18-19 февраля 2010 г. / ФГОУ ВПО Российский государственный аграрный заочный университет, ФГОУ ВПО Иркутская сельскохозяйственная академия, Ассо циация Росохотрыболовсоюз, Министерство ...»

«2 010 7 Российская академия сельскохозяйственных наук Всероссийский научно-исследовательский институт картофельного хозяйства имени А. Г. Лорха Всероссийский научно-исследовательский институт фитопатологии Биологический факультет Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова СОРТА КАРТОФЕЛЯ, ВОЗДЕЛЫВАЕМЫЕ В РОССИИ 2010 Ежегодное справочное издание Агроспас 2010 УДК 635.21:631.526.32(470) ББК 42.15 С37 Авторы: Е. А. Симаков, Б. В. Анисимов, С.Н. Еланский, В.Н. Зейрук, М.А. ...»

«УДК 133 ББК 86.42 С 60 Солодовников С.В. С 60 ЛЮДИ ДАРА или СТОЯЩИЕ ПРИ ВРАТАХ. Христос, Ванга, Нострадамус и другие. — Мн.: Издатель Л. А. Филимонова, 2000.—320 с. ISBN 985-6396-04-2. В книге рассматриваются нравственные аспекты Дара, — так автор определяет наличие у людей сверхчувственных спо­ собностей. Материалом для анализа служат произведения ми­ фологии, литературы, Евангелие, научные данные и реаль­ ные случаи проявления сверхчувственных способностей. Ав­ тор задается вопросом: “Что нам ...»

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ Белорусский государственный университет Географический факультет НИЛ экологии ландшафтов ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ ПО ИМУЩЕСТВУ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ РУП БелНИЦзем РУП ИЦзем РУП Проектный институт Белгипрозем МИНИСТЕРСТВО ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ И ОХРАНЫ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ РУП БелНИЦ Экология НАЦИОНАЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ НАУК БЕЛАРУСИ РНУП Институт почвоведения и агрохимии ГНУ Институт природопользования РНУП Институт мелиорации Научный Совет по ...»

«УДК 636.9 ББК46.7 С57 Серия Приусадебное хозяйство основана в 2000 году Подписано в печать 14.05.04. Формат 84х 108 1/32 Усл. печ. л. 6,72. Тираж 5 000 экз. Заказ № 2383. Содержание соболей / Авт.-сост. С.П. Бондаренко, — С57 М.: ООО Издательство ACT; Донецк: Сталкер, 2004. — 124, [4] с: ил. — (Приусадебное хозяйство}. ISBN 5-17-024889-Х (000 Издательство ACT) ISBN 966-696-547-Х (Сталкер) В книге подробно освещены вопросы, касающиеся разведения и содержания соболей на крупных и средних ...»

«МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ Федеральное государственное научное учреждение Российский научно-исследовательский институт проблем мелиорации (ФГНУ РосНИИМП) Ю.Ф. Снипич СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕХНИЧЕСКИХ СРЕДСТВ ОРОШЕНИЯ ДОЖДЕВАНИЕМ Новочеркасск 2007 УДК 631.347:626.845 ББК 40.723 С 53 РЕЦЕНЗЕНТЫ: В.И. Ольгаренко – заведующий кафедрой эксплуатации ГМС ФГОУ ВПО НГМА, засл. деятель науки РФ, чл.-кор. РАСХН, д-р техн. наук, профессор Снипич Ю.Ф. С 53 Совершенствование ...»

«ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОБРАЗОВАНИЮ АСТРАХАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ Н.Д. Смашевский АНТИВИТАМИН ПАНТОТЕНОВОЙ КИСЛОТЫ (ПИЗАМИН) В ВЫСШЕМ РАСТЕНИИ (БИОЛОГИЧЕСКАЯ РОЛЬ И МЕХАНИЗМ ДЕЙСТВИЯ) Монография Издательский дом Астраханский университет 2008 1 ББК 28.573 С50 Рекомендовано к печати редакционно-издательским советом Астраханского государственного университета Рецензенты: доктор биологических наук, профессор, заведующий лабораторией генной инженерии и нанотехнологий НПФ Армада (г. ...»

«ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОБРАЗОВАНИЮ АСТРАХАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ А.А. СЛУВКО, М.Ю. ПУЧКОВ НАСЕКОМЫЕ-ВРЕДИТЕЛИ ДРЕВЕСНО-КУСТАРНИКОВОЙ РАСТИТЕЛЬНОСТИ АСТРАХАНСКОЙ ОБЛАСТИ Монография Издательский дом Астраханский университет 2009 1 ББК 28.6 С49 Рекомендовано к печати редакционно-издательским советом Астраханского государственного университета Рецензенты: доктор сельскохозяйственных наук, профессор, заведующий кафедрой гидробиологии и экологии Астраханского государственного ...»

«Правительство Нижегородской области Иван Скляров в воспоминаниях современников Нижний Новгород Издательство Кварц 2008 ББК 66.3(2 Рос–4Ниж) И18 ISBN 978-5-903581-09-2 Книга издана при поддержке губернатора Нижегородской области В. П. Шанцева Редакционный совет: В. П. Шанцев (председатель), И. Н. Карнилин, О. А. Колобов, В. Н. Лунин, В. Ф. Люлин, А. Н. Мигунов, Е. В. Муравьев, О. И. Наумова, О. Н. Савинова, О. И. Склярова, Н. Г. Смирнов, В. А. Шамшурин, Ю. И. Яворовский Руководитель проекта О. ...»

«МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА И ПРОДОВОЛЬСТВИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ УЧРЕЖДЕНИЕ ОБРАЗОВАНИЯ ГРОДНЕНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АГРАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ СИСТЕМА ПРИМЕНЕНИЯ УДОБРЕНИЙ Под редакцией доктора сельскохозяйственных наук, профессора, член-корреспондента НАН Беларуси В.В. Лапы Допущено Министерством образования Республики Беларусь в качестве учебного пособия для студентов учреждений высшего образования по специальностям Агрохимия и почвоведение, Защита растений и карантин Гродно 2011 УДК ...»

«УДК 582 ББК 28.5я73 Б86 Рекомендовано в качестве учебно-методического пособия редакционно- издательским советом УО Витебская ордена Знак Почета государственная академия ветеринарной медицины от 21 июня 2010 г. (протокол № 1). Авторы: профессор, доктор с.-х. наук Н.П. Лукашевич, ст. преподаватель И.И. Шимко, доцент, кандидат с.-х. наук Т.М. Шлома, ассистент И.В. Ковалева Рецензенты канд. ветеринарных наук, доцент З.М. Жолнерович, канд. сельскохозяйст венных наук, доцент Л.А. Возмитель Б 86 ...»

«А.А. Сиротин ПРАКТИКУМ ПО МИКРОБИОЛОГИИ ББК 28.4я73 Печатается по решению Редакционно-издательского П 69 совета Белгородского государственного университета Автор-составитель кандидат биологических наук, профессор кафедры ботаники и мето- дики преподавания биологии А.А. Сиротин Рецензенты: кандидат медицинских наук, заведующий кафедрой медико-профилактических дисциплин В И Евдокимов кандидат биологических наук, доцент кафедры ботаники и методики преподавания биологии Л В Jlasapeв Практикум по ...»

«Г.А. Сидоров Ввод в тему Первая книга эпопеи Хронолого-эзотерический анализ развития современной цивилизации Научно-популярное издание Москва 2011 УДК 008 ББК 60.55 С347 Сидоров Г. А. С347 Ввод в тему. Первая книга эпопеи. Хронолого- эзотерический анализ развития современной цивилиза- ции. Научно-популярное издание. – М.: Концептуал, 2011. – 300 с., илл. Предлагаем читателю вторую редакцию книги Ввод в тему эпопеи Хронолого эзотерический анализ развития современной цивилизации Сидорова Г. А. ...»

«1 Министерство образования Российской Федерации САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ ЛЕСОТЕХНИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ И.А. Маркова, М.Е. Гузюк, И.В.Вервейко ОСНОВЫ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПОЛЬЗОВАНИЙ (РАСТЕНИЕВОДСТВО КОРМОВЫХ КУЛЬТУР) Учебное пособие для студентов направления 560900 Лесное дело САНКТ-ПЕТЕРБУРГ 2002 2 Рассмотрено и рекомендовано к изданию методической комиссией лесохозяйственного факультета Санкт-Петербургской государственной лесотехнической академии ( протокол № 7 от 17 апреля 2001 г.) ...»

«Шунгитовые товары: КНИГ ЦЕЛИТЕЛЬНЫЕ СИЛЫ ПРИРОДЫ Когда в моей жизни встречаются, казалось бы, непосильные трудности, я всегда говорю себе: Дорогу осилит идущий! И очень часто действительно осиливаю эту самую дорогу. Ведь главное начать путь, поверить в то, что ты все сможешь преодолеть, что на этом пути обязательно тебе встретятся именно те люди, которые хотят и могут помочь, что есть силы, спасающие нас, желающие нам здоровья и счастья. Этим силам подвластно все — они создали и наш мир, и нас. ...»

«ЛЮДЗІ БЕЛАРУСКАЙ НАВУКІ ЧЛЕН-КОРРЕСПОНДЕНТ АН СССР А.А. ШЛЫК НАЦИОНАЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ НАУК БЕЛАРУСИ ИНСТИТУТ БИОФИЗИКИ И КЛЕТОЧНОЙ ИНЖЕНЕРИИ НАН БЕЛАРУСИ Член-корреспондент АН СССР А.А. Шлык Воспоминания современников Минск 2005 2 УДК 57(476)(092)+929Шлык ББК 28 г (4Бен) Серия академическая. Основана в 1997 году Научный редактор академик И.Д. Волотовский Составители: Н.В. Шалыго С.С. Мельников Член-корреспондент АН СССР А.А. Шлык: воспоминания современников / сост. Н.В. Шалыго, С.С. Мельников; ...»

«Министерство сельского хозяйства Республики Алтай Горно-Алтайский государственный университет Горно-Алтайский НИИ сельского хозяйства Россельхозакадемии Монгольский институт ветеринарной медицины Филиал Алтайского региона Монгольского сельскохозяйственного университета Филиал НИИ овцеводства Казахского НИИ животноводства и кормопроизводства АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА ГОРНЫХ ТЕРРИТОРИЙ Материалы IV – й Международной научно-практической конференции, посвящённой 20- летию ...»






 
© 2013 www.seluk.ru - «Бесплатная электронная библиотека»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.